Чинним законодавством не передбачено необхідності узгодження з пацієнтом доступу до інформації, яка стосується його особистості (стан здоров’я, результати медичних обстежень, методи лікування тощо) та є конфіденційною. Обмежений доступ до такої інформації визначений Законами України „Про інформацію”, „Основами законодавства України про охорону здоров’я”, „Про звернення громадян”, Цивільним та Кримінальним кодексами України тощо. Положення цих нормативних актів визначають обмежений ...

Чинним законодавством не передбачено необхідності узгодження з пацієнтом доступу до інформації, яка стосується його особистості (стан здоров’я, результати медичних обстежень, методи лікування тощо) та є конфіденційною. Обмежений доступ до такої інформації визначений Законами України „Про інформацію”, „Основами законодавства України про охорону здоров’я”, „Про звернення громадян”, Цивільним та Кримінальним кодексами України тощо. Положення цих нормативних актів визначають обмежений доступ до такої інформації сторонніх осіб та обов’язок медичних закладів, працівників, інших осіб утриматися від її розповсюдження. Видача інформації (у т.ч. з наданням витягів, копій та навіть оригіналів) про пацієнта представникам правоохоронних органів, суду, комісій органів із захисту прав споживачів тощо відбувається на підставі положень законодавства в силу їх процесуальних повноважень та не потребує окремого дозволу пацієнта. Узгодження цих питань з пацієнтом можливе під час укладання договорів із страховими компаніями про надання медичних послуг застрахованим особам, а також при укладанні угоди з адвокатом (представником).        

За письмовим запитом будь-якої особи надавати надсилати оригінали медичних документів не рекомендується. Оригінали цих документів надаються за постановою слідчих органів відповідно до положень гл. 16 КПК та ухвалою суду (надається супровідний лист з завіреною копією ухвали суду).

Необхідно також відмітити, що ст. 37 Закону України „Про інформацію” передбачає, що конфіденційна інформація (зокрема, витяги чи копії медичної документації) на письмові запити може не надаватися. З адвокатської практики можна навести окремі випадки, коли відповіді на такі запити, відправлені поштою, взагалі не надходили до адресата чи потрапляли до інших осіб. Тому рекомендується у відповіді на запит уповноваженої (за законом або довіреністю) на отримання такої інформації особи (органу) зазначати, що копії (витяги) підготовлені та їх можна отримати в медичному закладі на руки.

Копії чи витяги з медичної документації надаються на запити самих пацієнтів, їх представників з відповідними повноваженнями за законом (батьки, усиновлювачі щодо неповнолітніх дітей, опікуни чи піклувальники) або за довіреністю  ( у т.ч. адвокати за договором або ордером), співробітників правоохоронних, контролюючих які проводять перевірки за письмовими заявами громадян, інших компетентних органів.     

Доставляють запити про надання медичних документів зазвичай представники зацікавленої сторони у судовому процесі, співробітники правоохоронних, контролюючих органів, або суду (кур’єри). Аналогічним чином здійснюється повернення документів. 

У самому запиті, супровідному листі, ухвалі, постанові можуть бути конкретно вказані особи (у т.ч. з їхніми паспортними даними) якім потрібно надати оригінали, витяги чи копії документів або може зазначатися формулювання: „видати надавачу цього”.

Так, видача на руки особам, які уповноважені компетентними органами, особами на отримання оригіналів документів або їх копій (витягів) дозволяється за умови надання документів, які підтверджують їх повноваження та особу. Крім того, рекомендується оформити документ, який підтверджує факт передачі таких документів (у т. ч. копій, витягів), зокрема це може бути акт. В цьому документі потрібно зазначити інформацію про особу, яка отримує документ із поставленням її підпису.

Терміни повернення оригіналів медичних документів визначаються у межах проведення слідчих або судових дій, провадження по справі. Тому такі терміни точно визначити неможна.

Потрібно розрізняти процедуру вилучення та ознайомлення з оригіналами (копіями) медичних документів. 

Вилучати оригінали медичної документації, зокрема, історію хвороби можуть лише співробітники правоохоронних органів (МВС, прокуратура).

Співробітники прокуратури, відповідно до положень ст. 8 та 20 Закону України "Про прокуратуру", мають вимагати оригінали документів, у т.ч. медичних на ознайомлення. 

Вилучення медичної документації співробітниками ...

Потрібно розрізняти процедуру вилучення та ознайомлення з оригіналами (копіями) медичних документів. 

Вилучати оригінали медичної документації, зокрема, історію хвороби можуть лише співробітники правоохоронних органів (МВС, прокуратура).

Співробітники прокуратури, відповідно до положень ст. 8 та 20 Закону України "Про прокуратуру", мають вимагати оригінали документів, у т.ч. медичних на ознайомлення. 

Вилучення медичної документації співробітниками міліції проводиться як слідча дія (виїмка чи обшук) у межах порушеної кримінальної справи та відповідно до положень гл. 16 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК).

Окрім вилучення медичних документів правоохоронними органами, що здійснюють слідство, чинне законодавство передбачає ще й можливість їх витребування судом, найчастіше у межах розгляду цивільних справ як письмові докази (ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України, далі ЦПК). Таке витребування здійснюється судом за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 137 ЦПК), чи за власною ініціативою суду під час підготовки до розгляду справи, за якою відкрито судове провадження. Право на ознайомлення з медичною документацією пацієнта маж значне більше коло осіб, зокрема, сам пацієнт, його представники за законом або на підставі виданої довіреності, члени комісій з правоохоронних органів (перевірки за заявами про правопорушення чи злочини), контролюючих органів і з прав захисту споживачів тощо.

Згідно із КПК України (ст. 178) виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого у тих випадках, коли є точні дані, що документи, які мають значення для справи,  знаходяться в певної особи чи у певному місці. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді.

Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння фізичної особи (в останніх випадках – за вмотивованою постановою судді, як це передбачено ст. 177 КПК). Перед обшуком або виїмкою слідчий пред’являє постанову представникові підприємства (установи. організації), де проводиться обшук чи особам, що займають приміщення, та пропонує їм видати зазначені у постанові документи (ст. 183 КПК). Посадові особи медичних закладів і персонал цих закладів (як громадяни) не мають права відмовлятися пред’являти або видавати документи чи їх копії, які вимагає слідчий під час обшуку та виїмки (ст. 179 КПК). У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки пред’являється представникові ЖЕО або місцевої Ради народних депутатів і ці слідчі проводяться в їх присутності. Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо їх відмовляються відкрити.

Обшук та виїмка можуть проводиться також і у фізичної особи, найчастіше у випадку, коли вона є підозрюваним, обвинуваченим, або знаходиться в приміщенні де проводиться обшук або виїмка та є підстави вважати, що особа приховує документи (речі), які мають значення для встановлення істини в справі.

Згідно із ст. 186 КПК всі документи, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред’явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити у протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису із зазначенням назви, кількості сторінок, вкладень (рентген знімків, кардіограм тощо).