Я фізична особа — підприємець. У своєму невеликому кабінеті (маю свідоцтво на право власності) займаюсь ліцензійною медичною практикою як лікар-стоматолог. Мій знайомий, який також є лікарем-стоматологом, хоче отримати власну ліцензію, але він не має приміщення. Чи можу я здавати в оренду свій стоматологічний кабінет на вихідні дні іншому підприємцю-ліцензіату? Тобто у вихідні дні приміщення фактично буде перебувати у користуванні одночасно двох осіб? Чи не матимемо ми проблем при перевірці?
Так, теоретично Ви можете здавати свій кабінет в оренду у дні, коли самі не займаєтеся медичною практикою. При проведенні перевірок (ліцензійних умов, санітарних або пожежних вимог тощо) представники контролюючих органів можуть попросити Вас надати графік Вашої роботи та роботи Вашого знайомого. Крім того, Вам потрібно грамотно скласти договір оренди, у якому мають бути чітко прописані дні оренди. Для орендаря використання стоматологічного кабінету у вихідні дні для здійснення медичної ...
Так, теоретично Ви можете здавати свій кабінет в оренду у дні, коли самі не займаєтеся медичною практикою. При проведенні перевірок (ліцензійних умов, санітарних або пожежних вимог тощо) представники контролюючих органів можуть попросити Вас надати графік Вашої роботи та роботи Вашого знайомого. Крім того, Вам потрібно грамотно скласти договір оренди, у якому мають бути чітко прописані дні оренди. Для орендаря використання стоматологічного кабінету у вихідні дні для здійснення медичної практики буде відповідати вимогам чинного законодавства лише за наявності у нього: договору оренди, висновку СЕС та довідки про стан матеріально-технічної бази. Причому дозвільні документи мають бути оформлені саме на цього ліцензіата і з зазначенням адреси приміщення. Як зазначалося, у договорі оренди необхідно вказати, що приміщення використовується у вихідні дні (субота та неділя) з такого-то по такий час.
У нашому медичному закладі нещодавно запровадили укладання договорів з пацієнтами у письмовій формі. Для цього ми розробили стандартну форму договору, яку роздрукували та зробили частиною медичної картки пацієнта. Перед підписанням пацієнтам надається можливість ознайомитися з договором. Проте окремі пацієнти все ж намагаються внести свої корективи, які у більшості випадків є несуттєвими. Чи передбачено законодавством України можливість укладання договору шляхом його підписання без тривалої процедури узгодження, наприклад, як у страхових компаніях?
Статтею 634 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладання так званого «договору приєднання». Умови такого договору можуть бути встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах. Такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Так укладають договори страхування — шляхом оформлення стандартного поліса. Слід ...
Статтею 634 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладання так званого «договору приєднання». Умови такого договору можуть бути встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах. Такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Так укладають договори страхування — шляхом оформлення стандартного поліса. Слід звернути увагу, що відповідно до частини 2 цієї самої статті кодексу, договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо її позбавлено прав, які вона зазвичай мала, а також якщо договір виключає або обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. При розв’язанні спору щодо виконання такого договору сторона, яка приєдналася, має довести, що вона виходячи зі своїх інтересів не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Більше ніж рік тому у нашому медичному закладі проводилася планова ліцензійна перевірка комісією МОЗ України. За її результатами було винесено розпорядження про усунення порушень. Ці порушення ми усунули та повідомили про це голову комісії листом. Якщо МОЗ України у цьому році знову буде нас перевіряти, зокрема щодо виконання попереднього розпорядження, чи можуть бути предметом перевірки інші питання, які не були передбачені в розпорядженні?
На нашу думку, усе залежатиме від того, який тип перевірки буде обрано в МОЗ України щодо Вашого закладу.
Предметом позапланової перевірки відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р. № 877-V може бути виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або інша з підстав, передбачених ст. 6 цього Закону. До того ж, згідно з п. 1. ст. 6 зазначеного Закону, під час проведення позапланової ...
На нашу думку, усе залежатиме від того, який тип перевірки буде обрано в МОЗ України щодо Вашого закладу.
Предметом позапланової перевірки відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р. № 877-V може бути виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або інша з підстав, передбачених ст. 6 цього Закону. До того ж, згідно з п. 1. ст. 6 зазначеного Закону, під час проведення позапланової перевірки з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення.
Аналогічне положення закріплене п. 2.10. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються, який був затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2011 р. № 80 (зареєстровано у Мін’юсті України 26.05.2011 за № 634/19372). Цей Порядок передбачає, що у разі позапланової перевірки комісія перевіряє порушення ліцензіатом Ліцензійних умов, які наведені в заяві (повідомленні), або виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.
Потрібно також звернути увагу на те, що з дати проведення попередньої перевірки уже минув рік, тому орган ліцензування має право включити Ваше підприємство у один із квартальних планів перевірок у поточному році. Планова перевірка звичайно ж проводиться у повному обсязі.
Я здійснюю медичну практику з терапевтичної стоматології як приватний підприємець. Для цього я придбав у власність та використовую як стоматологічний кабінет нежитлове приміщення загальною площею 46 м2. У кабінеті встановлено лише одну стоматологічну установку. Мій товариш також зареєструвався приватним підприємцем і має намір найближчим часом отримати ліцензію на медичну практику. Власного приміщення та обладнання, а також меблів у нього немає, тому він хоче їх орендувати. Чи маю я право офіційно здавати в оренду свій стоматологічний кабінет в окремі дні тижня, наприклад, у вихідні, іншому підприємцю для здійснення медичної практики? На що потрібно звернути увагу при оформленні такої оренди, щоб не мати проблем у майбутньому з контролюючими органами та зберегти статус платника єдиного податку?
Так, Ви маєте право здавати своє майно в оренду іншому ліцензіату. Щоб використання приміщення та стоматологічного обладнання для здійснення медичної практики відповідало вимогам чинного законодавства, потрібно звернути увагу на таке: По-перше, у вашому випадку здача майна в оренду — це додатковий вид підприємницької діяльності. Тому, щоб оптимізувати сплату податків від отриманих доходів від здачі майна в оренду, потрібно додатково внести цей вид діяльності до переліку тих видів ...
Так, Ви маєте право здавати своє майно в оренду іншому ліцензіату. Щоб використання приміщення та стоматологічного обладнання для здійснення медичної практики відповідало вимогам чинного законодавства, потрібно звернути увагу на таке: По-перше, у вашому випадку здача майна в оренду — це додатковий вид підприємницької діяльності. Тому, щоб оптимізувати сплату податків від отриманих доходів від здачі майна в оренду, потрібно додатково внести цей вид діяльності до переліку тих видів підприємницької діяльності (відповідно до коду КВЕД), якими Ви займаєтеся, сплачуючи єдиний податок. По-друге, Вам слід укласти договір оренди нежитлового приміщення у письмовій (якщо строк договору до 3 років) чи нотаріальній формі. У договорі потрібно чітко розписати графік оренди: дні та навіть години (якщо Ви маєте намір працювати в ці дні також). По-третє, необхідно оформити у письмовій формі (нотаріальній необов’язково) договір оренди майна (стоматологічного та іншого обладнання), враховуючи строк і графік оренди приміщення. Зверніть увагу на те, що у випадку, коли орендуються ще й меблі, предмети інтер’єру тощо, їх рекомендується також внести до переліку майна, що орендується. До того ж, зверніть увагу, що будь-яке майно за договором оренди передається за актом приймання-передачі, який повинен бути підписаний двома сторонами. По-четверте, при оформленні ліцензії на медичну практику та, відповідно, під час отримання дозвільних документів в СЕС та МНС (пожежників), а також довідки про стан МТБ, Ваш товариш повинен буде надавати копії зазначених договорів, документи про право власності на приміщення орендодавця, копію з технічного паспорта на приміщення, копії сертифікатів на обладнання тощо. Вони будуть зберігатися у ліцензійній справі. Тому при укладанні договорів потрібно чітко перевірити усі дані: назву, кількість та інші реквізити майна, особливості його використання тощо.
У меня имеется основное место работы в поликлинике — работаю врачом-дерматовенерологом. На работу выхожу практически через день, поэтому хочу в свободное от основной работы время устроиться по совместительству в частный центр эстетической медицины. Можно ли так работать и обязательно ли согласовывать этот вопрос с моим теперешним работодателем? Какие законы регулируют условия совместительства? Имеет ли право новый работодатель ограничивать права совместителя?
В данном случае нет явных правовых ограничений для Вашего трудоустройства в другой медицинский центр. Совместительство, которое представляет собой работу на условиях трудового договора на том же или другом предприятии, в учреждении, организации либо у физического лица в свободное от основной работы время, регламентируется рядом нормативных актов действующего законодательства. Среди них необходимо выделить следующие: Кодекс законов о труде Украины (КЗоТ), в частности ст. 21;...
В данном случае нет явных правовых ограничений для Вашего трудоустройства в другой медицинский центр. Совместительство, которое представляет собой работу на условиях трудового договора на том же или другом предприятии, в учреждении, организации либо у физического лица в свободное от основной работы время, регламентируется рядом нормативных актов действующего законодательства. Среди них необходимо выделить следующие:
Кодекс законов о труде Украины (КЗоТ), в частности ст. 21;
постановление Кабинета Министров Украины «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций от 3 апреля 1993 г. № 245»;
приказ Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины и Министерства финансов Украины «Об утверждении Положения об условиях работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций» от 28 июня 1993 г. № 43.
Работа по совместительству — это регулярное выполнение другой оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время. Не может считаться совместительством робота, которая выполняется эпизодически, без занятия определенной должности и получения регулярной оплаты. Для работы по совместительству получать согласие работодателя по основному месту работы не нужно. Однако законодательство предполагает целый ряд ограничений для работы по совместительству. Во-первых, ограничения могут вводиться руководителями государственных предприятий совместно с профсоюзами для работников отдельных профессий и должностей, занятых на тяжелых работах и на работах с вредными или опасными условиями труда, дополнительная работа которых может отрицательно повлиять на состояние их здоровья или безопасность производства. Во-вторых, не могут работать по совместительству лица моложе 18 лет и беременные женщины. В соответствии с действующим законодательством, ограничения относительно работы по совместительству касаются, в основном, руководящих работников и государственных служащих. Однако и в подобных случаях, например, руководители государственных учреждений здравоохранения могут заниматься научной, преподавательской, медицинской и творческой деятельностью. Правовое регулирование труда совместителей действительно имеет некоторые особенности (ограничение рабочего времени, предоставление отпуска вместе с отпуском по основной работе, дополнительные основания прекращения трудового договора и др.). Особенности правового статуса совместителей регламентируются КЗоТ, положениями коллективного договора предприятия и др. Однако в том, что касается трудовых обязанностей, особой разницы между обычными работниками и совместителями нет. Работодатель обязан также обеспечивать права и охрану труда совместителей.
У нас в регионе аттестационные комиссии заседают раз в 3 месяца и не принимают документы у тех, у кого срок аттестации еще не подошел, а к следующему заседанию аккредитационной комиссии у специалиста уже может оказаться просроченная аттестация. Может ли врач пройти очередную аттестацию (хотя бы сдать документы) на 1-2 месяца раньше истечения срока предыдущей аттестации?
Проведение аттестации врачей регламентируется, прежде всего, «Положением о порядке проведения аттестации врачей», утвержденным приказом МОЗ Украины от 19 декабря 1997 г. № 359 (далее — Положение). Пунктом 1.9. данного Положения предусмотрено, что заседание аттестационных комиссий проводится не реже одного раза в квартал в соответствии с ежегодным графиком, который утверждается перед началом нового календарного года. Правило о недопуске на комиссию тех, у кого не ...
Проведение аттестации врачей регламентируется, прежде всего, «Положением о порядке проведения аттестации врачей», утвержденным приказом МОЗ Украины от 19 декабря 1997 г. № 359 (далее — Положение). Пунктом 1.9. данного Положения предусмотрено, что заседание аттестационных комиссий проводится не реже одного раза в квартал в соответствии с ежегодным графиком, который утверждается перед началом нового календарного года. Правило о недопуске на комиссию тех, у кого не истек срок прохождения аттестации, явно носит неофициальный характер и не согласуется с Положением, в частности с пунктами 3.1. и 3.4. Положением установлено, что к аттестации на присвоение квалификационной категории допускаются врачи, которые закончили в течение года перед аттестацией передаттестационный цикл. А документы на аттестацию подаются не позднее, чем за 2 месяца до начала работы аттестационной комиссии. В данном случае, если указанная ситуация с пропуском сроков аттестации из-за несогласованности работы отдельных комиссий стала постоянным явлением, целесообразно написать письменное обращение, например, от ассоциации, председателю местной аттестационной комиссии с просьбой увеличить количество заседаний (т. е. внести коррективы в график). Если это обращение не возымеет действия, то можно обратиться и в центральную комиссию в г. Киеве.
У нашому медичному закладі більше трьох місяців тому відбулася перевірка з МОЗ України щодо додержання ліцензійних умов із медичної практики. Під час перевірки комісією виявлені певні порушення, а згодом було прийнято рішення про анулювання нашої ліцензії. Протягом 30-ти днів ми оскаржили це рішення до експертно-апеляційної ради при Держпідприємництва, але наша скарга ще не розглянута. Медичний заклад продовжує надавати медичні послуги. Чи можливо застосування до нашого підприємства санкцій за роботу без ліцензії поки йде оскарження? Якщо нам не вдасться відстояти ліцензію у Держпідприємництві, чи можемо ми звернутися до суду?
Відповідно до статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775 - ІІІ від 1 червня 2000 р (із змінами та доповненнями), рішення про анулювання ліцензії набуває чинності протягом 30-ти днів з дати його прийняття, але якщо протягом цього часу його було оскаржено ліцензіатом до Експертно-апеляційної ради, то дія рішення призупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Аналогічне положення ...
Відповідно до статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775 - ІІІ від 1 червня 2000 р (із змінами та доповненнями), рішення про анулювання ліцензії набуває чинності протягом 30-ти днів з дати його прийняття, але якщо протягом цього часу його було оскаржено ліцензіатом до Експертно-апеляційної ради, то дія рішення призупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Аналогічне положення передбачено й пунктом 8.1 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров’я, що ліцензуються, який був затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2011 р. № 80 (зареєстровано у Мін’юсті України 26.05.2011 за № 634/19372).
Тобто Ваш медичний заклад спокійно може продовжувати надавати медичні послуги до самого моменту розгляду Вашої скарги без хвилювання щодо застосування за це санкцій. Ви також маєте право звернутися до суду (Адміністративного), одразу чи якщо спроба оскарження у Експертно-апеляційній раді виявиться невдалою. Але звернення до суду не призупиняє дію Рішення про анулювання ліцензії – потрібна відповідна ухвала суду про призупинення дії Рішення до розгляду справи по суті.
Наш медичний заклад придбав комп’ютерну програму, яка надає можливість заповнювати статистичні форми медичної документації в електронному вигляді. Чи можна нам тепер не вести медичну документацію на паперових носіях?
Чинне законодавство України, зокрема п. 4.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. за № 49, передбачає ведення медичної документації відповідно до затверджених наказами МОЗ України статистичних форм та інструкцій щодо їх заповнення. Такі форми затверджені МОЗ України та повинні обов’язково використовуватися всіма ліцензіатами згідно із наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р. Крім того, слід також ...
Чинне законодавство України, зокрема п. 4.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. за № 49, передбачає ведення медичної документації відповідно до затверджених наказами МОЗ України статистичних форм та інструкцій щодо їх заповнення. Такі форми затверджені МОЗ України та повинні обов’язково використовуватися всіма ліцензіатами згідно із наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р. Крім того, слід також взяти до уваги положення не скасованого наказу МОЗ України «Про запровадження ведення електронного варіанту облікових статистичних форм в лікувально-профілактичних закладах» від 05 липня 2005 р. N 330, яким передбачений перелік медичної документації, що ведеться виключно на паперових носіях.
Тож радимо, щоб не мати проблем з Органом контролю більшість основної медичної документації, зокрема медичні картки вести на паперових носіях, не зважаючи на прописану у наказі МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р. можливість ведення документації в електронному вигляді. Також все рівно потрібно оформлювати на паперових носіях інформовану згоди пацієнтів на медичне втручання, погодження плану лікування та використання персональних даних пацієнтів.
Звісно використання подібних програм для додаткового комп’ютерного обліку медичної інформації законодавством не заборонено.
На практиці окремі медичні заклади роздруковують попередньо набрані на комп’ютері медичні картки на папері. Потім на них обов’язково проставляються підписи лікарів, керівника закладу, який здійснював перевірку у відповідних графах тощо.
Якщо керівник закладу охорони здоров’я виявив професійну невідповідність лікаря займаній посаді, порушення нормативів лікування, затверджених МОЗ України, чи може він поставити питання про зниження рівня кваліфікаційної категорії цього лікаря? Якщо так, то яким чином це можна зробити?
Так, це право у керівників закладів охорони здоров’я є та воно передбачене положенням „Про порядок проведення атестації лікарів”, затвердженим наказом МОЗ України „Про подальше удосконалення атестації лікарів” від 19 грудня 1997 року за № 359 (далі за текстом Положення). Пунктом 1.11. цього Положення передбачено, що у разі виявлення істотних недоліків у роботі лікаря керівник органу чи закладу охорони здоров’я може направити подання в атестаційну комісію про зняття кваліфікаційної ...
Так, це право у керівників закладів охорони здоров’я є та воно передбачене положенням „Про порядок проведення атестації лікарів”, затвердженим наказом МОЗ України „Про подальше удосконалення атестації лікарів” від 19 грудня 1997 року за № 359 (далі за текстом Положення). Пунктом 1.11. цього Положення передбачено, що у разі виявлення істотних недоліків у роботі лікаря керівник органу чи закладу охорони здоров’я може направити подання в атестаційну комісію про зняття кваліфікаційної категорії чи про відмову в підтвердженні звання лікаря-спеціаліста, незалежно від строку присвоєння (підтвердження) категорії чи звання. За текстом Положення таке подання підлягає обов’язковому розгляду членами атестаційної комісії
Чи повинен лікувально-профілактичний заклад (районна лікарня) сплачувати моральну шкоду пацієнту, якщо лікар надав медичну допомогу за заявою та на прохання пацієнта, перебуваючи в щорічній профспілковій відпустці?
Зобов’язання з виплати будь-яких компенсації (у т.ч. моральної шкоди) потерпілим від невдалих медичних втручань пацієнтам (їх родичам) виникають у лікувально-профілактичних закладів на підставі рішення суду, або домовленостей сторін (мирова угода з позивачем, угода з пацієнтом тощо). При прийнятті рішення суд встановлює всі суттєві обставини справи, зокрема, хто саме був надавачем медичної допомоги – заклад через найнятого працівника, який виконував свої трудові (службові) ...
Зобов’язання з виплати будь-яких компенсації (у т.ч. моральної шкоди) потерпілим від невдалих медичних втручань пацієнтам (їх родичам) виникають у лікувально-профілактичних закладів на підставі рішення суду, або домовленостей сторін (мирова угода з позивачем, угода з пацієнтом тощо). При прийнятті рішення суд встановлює всі суттєві обставини справи, зокрема, хто саме був надавачем медичної допомоги – заклад через найнятого працівника, який виконував свої трудові (службові) обов’язки, чи медичний працівник особисто та самостійно, як фізична особа. Стаття 1172 ЦК передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Якщо лікувально-профілактичний заклад зможе довести у суді, що медична допомога не була частиною трудових обов’язків, виконувалася не у робочий час, то він може не притягатися до цивільно-правової відповідальності щодо відшкодування такої шкоди.
Варто також знати, що згідно із ст. 1191 ЦК після відшкодування за дії свого працівника медичний заклад має право на зворотну вимогу про відшкодування (регрес) до нього у розмірі виплаченого, якщо інший розмір не встановлений законом.
